Холодний смуток душу охопив,

Дощем заплакав... Свічка догорає...

Він не дожив, не докохав, не долюбив...

Та праведна душа не помирає...

    Герої Дівинець  Іван Олексійович та Пелехач Михайло Дмитрович навчалися і закінчили Велятиську ЗОШ І-ІІІ ступенів, а тепер,  з меморіальних дошок  щодня зустрічатимуть та проводжатимуть поглядом учнів, односельчан і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, щоб  ми жили в мирній квітучій Україні.

      Немає нічого важливішого ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває надзвичайного сенсу. На території України гримлять вибухи й свистять кулі. Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких, серця справжніх героїв завмирають, як сама Україна, окутана жалобою за своїх синів

Герої не вмирають і не вмруть. Героїв пам’ятатимуть віками, їм славу всі  народи віддають і голову схиляють перед вами. Низький уклін батькам, дружинам, дітям, братам і сестрам, рідним наших героїв. Ми завжли будемо пам’ятати вашого сина, чоловіка, брата, батька. Вони загинули заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої держави і нас всіх.  

Пам’ять. Це не просто частина історії.

Пам’ять – це наша совість, біль, наша гордість.

Пам’ять вічно молодих солдатів і офіцерів, 

що мужньо борються з ворогом

Пам’ять тим, хто поліг смертю хоробрих,

Пам’ять усіх, чиї серця обпалила війна….

 Допоки ми живі – житиме пам’ять про Героїв.